Епідемія коронавірусу вплинула на кожного з нас і внесла суттєві корективи в життя мандрівника. На декілька місяців ми втратили можливість вільно пересуватися та подорожувати, але поступово крига почала скресати. Нарешті стало можливим одного дня сісти в автомобіль і податися через пів країни на захід, скажімо до найвисокогірнішого міста України – Рахова.
Цього року більшість з нас багато уваги почала приділяти внутрішньому туризму, і не даремно. Чи знаєте ви, скільки цікавого можна побачити на шляху з Києва до Рахова? В статті ділимося своїми спостереженнями та порадами, на що варто звернути увагу на цьому шляху. Одразу попереджаємо, що всі цікавинки вам побачити не вдасться, тож ми робили акцент на замках та палацах.
Першу зупинку на ранкову каву та відпочинок радимо зробити у Житомирі. В цьому місті можна затриматися на цілий день, адже неможливо не відвідати музей космонавтики ім. Корольова та краєзнавчий музей, не прогулятися алеями Шодурівського парку.
Але то вже наступного разу, цього ж спробуйте спуститися кам’яними сходами до оглядового майданчика на річці Тетерів. Саме з нього відкриваються гарні краєвиди на гранітні береги, на 21-метрову житомирську греблю, яку збудували тут у шістдесятих роках.
Зверніть увагу на дивовижну скелю, що своїми обрисами нагадує людське обличчя — це геологічна пам’ятка природи, яку називають голова Чацького. Особливо гарно тут зранку, коли поруч ані душі, хіба десь внизу можна помітити рибалок.
Наступне містечко, яке ви просто не можете оминути — це Самчики. Сюди їдуть, щоб побачити один із найкраще збережених палацо-паркових комплексів.
Одразу після в’їзду в село вас зустрінуть розмальовані будинки та магазини. Обов’язково зупиніться та зверніть на них увагу, адже це не просто розпис, а Самчиківський розпис або ж Самчиківка. В цьому регіони хати розмальовували давно, переважно рослинними візерунками, що були своєрідними оберегами, але саме Самчики прославилися своїм неповторним стилем.
Насолодившись розписами, прямуйте до палацу. Обов’язково зайдіть всередину, щоб оцінити всю велич цієї будівлі. На вас чекають Червона, Блакитна, Римська та Японська зали, кожна з яких здивує оздобленням, розписами та фресками.
Але це ще не все. Не забудьте подивитися на китайський будиночок-льодовню, підвал якого в ті часи виконував роль сучасного холодильника.
На останок прогуляйтеся парком, який було розплановано відомим садівником Діонісієм Мак-Клером. Територія парка займає понад вісімнадцять гектарів, то ж всю її точно не обійти, якщо у вас не так багато часу, тому радимо пройтися липовою алею і подивитися на Сад в мурах.
Ще можете звернути увагу на церкву Параскеви П'ятниці, збудовану у 1771 році, вона знаходиться неподалік палацо-паркового комплексу.
Далі на вас чекає перший замок на цьому маршруті, то ж їдемо до Старокостянтинова.
Але перш ніж вирушати на оглядини замку, зробіть коротку зупинку біля руїн млина 1905 року, який знаходиться на березі річки Случ. До речі, саме звідси відкривається гарний краєвид на місто та ті об’єкти, до яких ми з вами вирушимо — замок з домовою церквою та оборонна вежа монастиря домініканців.
Старокостянтинівська набережна потішить цікавими скульптурами з металевих автомобільних деталей, це роботи хмельницького скульптора Миколи Мазура.
Замок та укріплення навколо міста були збудовані у 1571 році Костянтином Острозьким. Опинившись на подвір’ї ви побачите домову церкву Пресвятої Трійці та колишній князівський палац. І, можливо, будете трохи розчаровані, не помітивши гарної червоної вежі, яка фігурує на всіх туристичних світлинах зі Старокостянтинова. Не сумуйте, зараз підемо її шукати. Для цього потрібно обійти церкву та вийти на берег річки. І ось вежа, тепер можна позувати і робити гарні світлини на фоні замку князя Острозького.
Старокостянтинів може похвалитися ще однієї будівлею ХVІ століття — йдеться про напівзруйновану оборонну вежу домініканського монастиря. Вежа виконувала оборонні функції, мала бійниці, а висота в сімдесят метрів робила з неї чудовий оглядовий пункт. Зруйнували монастир в роки Першої світової війни. Але навіть досі руїни вежі та костелу вражають своєю величчю.
А тепер час відпочити від архітектурних пам’яток та податися в гори. «Та які гори у Хмельницькій області?» — спитаєте ви. Та звичайні Івахновецькі,
які знаходяться біля однойменного села і є частиною Товтрського кряжу.
Якщо у вас багато часу, ви можете дослідити всі гори, особливо гарно тут на світанку та при заході сонця. Якщо часу небагато, то рекомендуємо піднятися на Високі Камені, для цього потрібно трохи вийти за село. Наша гора та, що праворуч з кам’яними брилами на вершині. Підніматися можете навпростець не шукаючи стежки, головне тримайте курс на камені. Далі йдіть по хребту і насолоджуйтеся краєвидами. Дехто вважає, що ці скелі чимось перегукуються з кримськими Ай-Петрі або Демерджі.
Якщо ви завітаєте на Високі Камені десь на початку травня, то потрапите на цвітіння авринії скельної, тоді скелі набувають золотисто-жовтого кольору.
Далі на нашому шляху містечко Гусятин, яке Збруч ділить на дві частини і належать вони до різних областей — Хмельницької та Тернопільської. Ми тут не зупиняємося, але якщо у вас є час, то радимо це зробити. Тут у місцевому парку причаїлася синагога XVI століття, вартими уваги є й оборонна Онуфріївська церква та костел Святого Антонія.
А ще у Гусятині є справжній автомобільний тунель кохання.
Село Чагарі, що буде на нашому шляху, не може похвалитися ніякими архітектурними пам’ятками, але дещо цікавеньке тут є, і ви мусите це побачити. Мова про сучасні унікальні скульптури, які виготовив скульптор Олексій Степанов. Дві скульптури встановлені на в’їзді та виїзді з села, а третя прикрашає фонтан. Об’єкти дійсно цікаві, то ж не забудьте зупинитися, роздивитися їх та зробити гарні світлини.
А далі час прогулятися дуже мальовничим галицьким містечком Чортковом. Тут все як в старій добрій Європі — площа Ринок, Ратуша, торгові ряди, костел та звісно ж замок.
У місті є дві ратуші. Найбільш цікавою та унікальною є стара, збудована у 1905—1908 роках, її вирізняють суцільний дерев’яний балкон на опорах та вежа.
Зверніть увагу на годинник на вежі, його було виготовлено на замовлення тогочасного бургомістра у швейцарському місті Берн. До Ратуші примикають торгові ряди, які і досі використовуються за призначення. Поряд з ратушею височіє один з найвеличніших костелів України — домініканський.
Якщо буде час, обов’язково прогуляйтеся пішохідною вулицею Шевченка та роздивіться старі кам’яниці міста.
І звісно ж, не можна оминути увагою Чортківський замок, він знаходиться на протилежному боці річки Серет. Зверніть увагу, що замок збудовано не на пагорбі, а під ним, що зіграло з ним злий жарт. Його не одноразово захоплювали як козаки, так і турки. Щоб краще роздивитися твердиню, варто піднятися на гору Вигнанку, що височіє над ним, або ж обійдіть довкола. Щоправда, зараз замок просто губиться серед житлових будиночків, городів та садочків, які розмістилися прямо під його стінами.
Наступну зупинку радимо зробити в не менш гарному місті Бучачі. Взагалі, саме Чортків, Бучач та Бережани можна назвати найцікавішими в туристичному плані містами. Саме тут збереглося дуже багато старовинних пам’яток.
В’їхавши в центр містечка, ви одразу помітите найгарнішу ратушу в Україні. Саме так, гарніша навіть за львівську, саме таку вимогу поставив тогочасний власник міста Микола Потоцький перед львівським архітектором Бернардом Меретином. Разом з Меретином над ратушею працював відомий скульптор Пінзель. Лише деякі скульптури його роботи збереглися і зараз вони знаходяться у львівському музеї.
А далі йдемо дивитися руїни бучацького замку. Він знаходиться на пагорбі над нами, але ми його поки не бачимо.
Попереду побачите костел костел Успіння Матері Божої, на перший погляд нічого особливого, але святиня дуже гарна всередині, бо над інтер’єрами також працював Пінзель. Праворуч від храму помітите стежечку, що в’ється вгору, вам туди, це найкоротший шлях до замку. Здолавши десь половину шляху, зупиніться і погляньте на місто, перед вами у всій свої красі постане монастир отців Василіан, збудований у 1751 — 1753 роках за ініціативи того ж таки Миколи Потоцького.
Замок на пагорбі над річкою Стрипою почали будувати ще у XIV столітті. До речі, фрагмент стіни зберігся до наших днів, шукайте його з північного боку. Зберігся і фрагмент стіни прекрасного замку у стилі ренесанс, що був збудований на замковому подвір’ї. Твердиня, завдячуючи своєму розташуванню та гарному укріпленню, не далася ані козакам, ані туркам. На сьогодні від замку мало що залишилося, бо в ХІХ столітті його розібрали місцеві жителі. Але сюди варто піднятися не тільки, щоб поглянути на замок, але і на краєвиди, які відкриваються звідти. Все місто постане перед вами як на долоні.
Останнє місце для зупинки, яке ми рекомендуємо в цій статті, знаходиться вже в Івано-Франківській області за містечком Богородчани. Повз нього ви точно не проїдете, адже поряд з дорогою височіють скульптури величезних мамонтів. Тож сміло зупиняйтеся і йдіть фотографуватися. Ці мамонти — лише початок. На цьому місці планують збудувати «Парк Кайнозою», площа якого сягатиме 8 гектарів. Тут буде парк, музей, громадський простір, кав’ярні, альпін-парк та скеледром. Ідея побудувати парк саме тут не випадкова. Адже зовсім поряд у селі Старуня у 1907 році знайшли бальзамоване тіло мамонта, а згодом ще чотири туші волохатих носорогів. Ці знахідки є унікальними та дуже цінними. Незабаром поряд з мамонтами з’являться інші скульптури доісторичних тварин та птахів. А далі кінцева точка нашої мандрівки — місто Рахів.
Запропонований нами маршрут охопив далеко не всі цікавинки, які є на шляху від Києва до Рахова. Насправді цих об’єктів набагато більше, тож ви можете доповнити наш маршрут, або скористатися лише його частиною.
Головне — пам’ятайте, що Україні є чим похвалитися, тож подорожуйте, досліджуйте та відкривайте для себе нові місця.
Авторка статті: Ольга Троханчук
За підтримки
Проект реалізовано у співпраці з Google в рамках кампанії «Цифрове перетворення України»
Використання матеріалів сайту і копіювання інформації без письмового дозволу заборонено.©2017—2021 Мандруй Україною. Всі права захищені. Зроблено в студії Jam Digital