Менщина — край старовинних дерев’яних храмів

Коли згадують Менщину, що знаходиться у Чернігівській області, то першим туристичним об’єктом, який спадає на думку, є Менський зоопарк. І дійсно це місце цікаве і по суті унікальне. Це сьогодні нікого не здивуєш міні-зоопарками, багато з яких ще до того ж є і безконтактними. А тоді у 1977 році, Мена стала єдиним провінційним містечком, що мала зоопарк, до якого приїздили відвідувачі не лише з району чи області, а й з усієї України. А все почалося з того, що місцевий сержант міліції Геннадій Полосьмак почав збирати колекцію тварин на своєму подвір’ї. На сьогодні в зоопарку площею дев’ять гектарів проживає понад сто двадцять видів тварин.

Але в цій статті ми хочемо вам розповісти про те, чим же ще цікава та унікальна Менщина. Напевно всі чули, що Чернігівський край славиться старовинними церквами та храмами, а от про те, що більша їх частина знаходиться саме у Менському районі, знає не кожен.

Пропонуємо вам одноденний маршрут, що проходить через шість сіл з прекрасними зразками дерев’яних храмів XVIII століття у стилі козацького бароко, мурованою церквою-усипальницею, древнім городищем та курганом часів Київської Русі. Всі святині знаходяться в межах досяжності і до того ж неподалік основної траси Чернігів-Гремяч. Якщо ж ви раптом будете у цих краях декілька днів, то зможете розбити даний маршрут на частини, перетворивши їх у невеликі велосипедні прогулянки, як це зробила авторка даної статті.
На чому ви б не рушили в подорож — автівкою чи велосипедом, почати варто з села Волосківці, що знаходиться прямісінько на трасі. Тут збереглася найстаріша церква у районі — Успенська.

Дістатися до неї просто — у центрі села перед пам’ятником загиблим солдатам у роки Другої світової звертаєте з траси, далі прямо до роздоріжжя, на якому ліворуч, а потім асфальтована дорого виведе вам прямо до церкви. Успенську церкву збудували у 1765 році у стилі козацького бароко, тоді храм був однобанний, а от трьохярусну дзвіницю, перехід та ганки прибудували вже у ХІХ столітті. Згідно з історичними та археологічними дослідженнями храм звели на місці старої дерев’яної церкви, від якої було перекинуто місток на древнє городище, на якому колись стояв замок. Від того всього зберігся лише пагорб, який місцеві називають просто Замком. Потрапити на цю невелику гору просто, треба тільки обігнути територію церкви, але майте на увазі, якщо опинитеся тут влітку, то доведеться прокладати собі шлях через чагарники. У 80-х роках на Замку проводили археологічні дослідження, під час яких було знайдено пам’ятки давньоруської доби VІІІ-ХІІІ століття.

Далі назад на трасу і рухаємося до повороту на Степанівку, ще трохи і ви на околиці селі Волосківці, де перед вами відкриються прекрасні краєвиди. По ліву руку буде дамба через річку за якою раніше знаходився маєток відомого генерала та воєначальника Віталія Троцького. На жаль, від нього залишилися лише конюшні та ще в чагарниках можна відшукати металевий хрест, що встановлений на місці приблизного поховання Троцького, могилу якого при радянській владі було сплюндровано. Коли у 1956 році прорвало греблю, то селяни нічого кращого не придумали, як зірвати мармурову плиту з родинного склепу та вкинути у воду.

За декілька десятків метрів попереду, праворуч перед степанівською фермою побачите невеликий горбочок — це залишки кургану часів Київської Русі. До нього можна підійти ближче і навіть піднятися, але зблизька він видається значно меншим за розміром ніж здалеку.

Виявляється Менщина це ще й край стародавніх курганів, тільки у районі села Березна їх нараховувалося шістнадцять. Більшість з них відносилися до X-XI століття, але були й поховання II–I тис. до н.е., такі як Велика могила поблизу села Данилівка. Але, на жаль, сьогодні більша частина їх або розорана, або знищена, і тільки де-не-де можна побачити отакі невеликі горбики.

Далі рухаєтеся асфальтованою дорогою до дамби через річку Дягова, на протилежному боці якої на пагорбі височіє ще одна дерев’яна святиня у стилі козацького бароко. Будівництво Троїцької церкви завершили у 1767 році буквально лише на декілька років пізніше від Волосківської. А от дзвіниця з’явилася вже у ХІХ столітті. У радянські часи святиню переобладнували під зерносховище, але незважаючи на це всередині збереглися розписи.

На церковному цвинтарі зверніть увагу на родинне поховання Даниловичів, які мали маєток у Степанівці.

Саме завдяки підтримці та фінансуванню генерала Григорія Даниловича, який до речі був прекрасним педагогом у військових навчальних закладах, а також вихователем дітей царя Миколи ІІ, у його рідній Степанівці було збудовано цегляну земську школу, яку ви при бажанні зможете побачити. Для цього треба просто повернути за церквою і проїхати трохи вперед. Наразі в цій будівлі знаходиться міжшкільний навчально-виробничий комбінат.

Якщо уважно придивитеся до другого поверху будинку, а краще це робити з боку, то помітите різницю у кладці та цеглі. Це все тому, що замість запланованого другого поверху було зведено лише його частину, ту, що над центральним входом. З вкраденої цегли тогочасний підрядник звів будинок собі. Другий поверх добудували вже у радянські роки.

Повертайтесь назад на протилежний берег річки Дягови і звертайте ліворуч, ґрунтова дорога приведе вас до Дягови, де знаходиться найвища церква Менщини — Покровська. Цей храм значно молодший ніж бачені вами дві попередні церкви, збудований у 1896 році у стилі історизму. Фасад церкви оздоблено різьбленням та декоративними елементами. Загальний ансамбль доповнює цегляний паркан. Цікавою є трьохярусна дзвіниця з відкритим майданчиком. В радянські часи будівля храму була закрита і використовувалася як зерносховище, богослужіння відновилися тут лише у 1990 році.

Далі з Дягови вам треба повернутися на Чернігівську трасу, і звернути до невеликого села Садове, звідти на Нові Броди, а потім до Городища. Тут будьте готові до випробувань, бо дорога на вас чекає не сама якісна.
Ще не так давно у селі Городище знаходилася найстаріша церква району — Миколаївська, що є унікальною пам’яткою дерев’яної архітектури Лівобережжя. Але храм був у досить поганому стані — дошки та балки прогнили, а дах взагалі підтримував стовп. Для того щоб не втратити пам’ятку остаточно, у 2016 році було прийнято рішення про перенесення святині до музею Пирогово, де її мають відновити та реставрувати спеціалісти.

Тож тепер у Городищі ви зможете побачити лише Михайлівську церкву, збудовану у 1880 році. Храм знаходиться в центрі села на пагорбі і його добре видно з дороги. Декілька років тому у баню влучила блискавка і сильно пошкодила святиню, але наразі церква радує око свіжим ремонтом.

Далі на черзі село Синявка, у якому знаходиться рідкісний дерев’яний храм, що зберігся майже у первісному вигляді до нашого часу. Покровську церкву збудували у 1706 році, а своїх сучасних рис вона набула вже після перебудови у 1775 році. Трьохверхий храм збудували за подобою городищенської Миколаївської церкви. Бічні прибудови з’явилися у ХІХ столітті, а от дзвіниці Покровська церква не має, а тому дзвони розміщені біля входу на церковному подвір’ї. Сама територія навколо храму охайна та доглянута. До речі, тут свій останній прихисток знайшов відомий український кобзар Петро Ткаченко-Галашко. Всередині храму збереглися розписи та багатоярусна церковна урочиста люстра.

Через дорогу від храму знаходиться двоповерхова цегляна будівля — це сільська школа, збудована у 1900-тих роках з місцевої цегли за підтримки графа Мусіна-Пушкіна.

На цьому подорож можна закінчити, але якщо ви ще не втомилися, то пропонуємо на закінчення невеликий бонус — мурований храм-усипальницю у Стольному.
Повертайтесь до Чернігівської траси, а звідти прямуйте на Стольне.

У 1740 році село належало генеральному писарю Андрію Безбородьку і його син збудував у Стольному величезний палацо-парковий комплекс. Говорять, що маєток на сімдесят кімнат у стилі класицизму було зведено за проектом відомого архітектора Джакомо Кваренгі. Все що залишилося від цієї краси — це частина парку, який наразі є пам’яткою місцевого значення і знаходиться в самому центрі села, як раз за будинком культури. Якщо є бажання, то можете туди завернути, але, на жаль, зараз парк переживає не найкращі часи.
А нам треба до кладовища, бо саме на його території розташувалася мурована Андріївська церква-усипальниця, зведена у 1782 році над могилою Андрія Безбородька. Храм збудовано у стилі класицизму, зовні ж він нагадує великий гробівець. У ХІХ столітті до церкви прибудували перехід з дзвіницею та бічні дерев’яні ганки, які якось не дуже доречно виглядають поряд з могутніми мурованими стінами. Проте храм не втратив від цього своєї оригінальності і залишається нетиповим для цієї місцевості.

Насправді це ще далеко не всі цікаві об’єкти Менщини, тож надихайтеся, складайте свої маршрути та досліджуйте рідні терени.

Автор: Ольга Троханчук